Ріг достатку. У грецькій міфології ріг достатку — ріг кози Амалфеї, що вигодувала своїм молоком Зевса. Мав чарівну властивість давати усе, що побажає його власник. У переносному розумінні — невичерпне джерело багатства, благ.

 

Сізіфова праця. У грецькій міфології корінфський цар Сізіф за свої численні гріхи був покараний богами: в замогильному царстві був засуджений вкочувати на гору важкий камінь, який, ледве досягаючи вершини, скачувався вниз, і усю роботу доводилося починати спочатку. Вираз вживається в значенні: важка, нескінченна і безплідна робота.

 

Прокрустове ложе. Прокрустове ложе — ложе, на яке велетень-розбійник Прокруст насильно вкладав мандруючих : тим, кому ложе було коротке, обрубував ноги; тих, кому було довге, витягав. У переносному розумінні — штучна міра, що не відповідає суті явища.

 

Дволикий Янус. У римській міфології Янус — бог часу, а також всякого початку і кінця, входів і виходів (janua — двері) — зображувався з двома особами, оберненими у протилежні сторони : молодим — вперед, в майбутнє, старим — назад, в те, що минуло. Утворений звідси вираз «дволикий Янус» або просто «Янус» означає: лицемір, лукава людина.

Гордіїв вузол — вузол на царському возі у святині Зевса в місті Гордіоні, у Фригії. За стародавніми джерелами, той хто розв'яже цього вузла стає володарем Малої Азії. У 333 до н. е. Александр Македонський його розрубав мечем. У переносному значенні, «розв'язати гордіїв вузол» — вирішити важку справу. Лаконічна мова - це чітка, коротка, зрозуміла мова. Спартанці з малку вчились говорити чітко, коротко, зрозуміло. Тому і зараз таку мову називають лаконічною, за назвою області Лаконіка, де так розмовляли. Марафонський біг або марафон — спортивні змагання з бігу на дистанцію, що становить 42 км 195 м. Назва Марафонський біг пов'язана з легендою про давньогрецького воїна Фідіппіда, який пробіг із поселення Марафон до Афін, щоб принести звістку про перемогу греків над персами у Марафонській битві. Це сталося у 490 р. до н. е. Таким чином воїн увічнив пам'ять про перемогу грецьких військ Мільтіада, а в легкій атлетиці з'явився такий вид змагань, як біг по шосе на найдовшій дистанції (42 км 195 м), тобто марафон (або марафонський біг). Троянський кінь - це хитрі дії, підступні засоби боротьби. Десять років безуспішно греки намагалися узяти Трою, але аж ніяк їм це не вдавалося зробити. І ось одного разу цар невеличкого острова Ітака на ім'я Одіссей запропонував грекам військову хитрість — зробити величезну фігуру дерев'яного коня, сховати туди загін солдат, а самим відпливти від острова, начебто назавжди. Так греки і зробили. На що троянці, побачивши що греки нарешті залишили острів, вийшли з фортеці і спокійно втягли фігуру коня у місто. Вночі грецькі солдати, що ховалися всередині, вийшли назовні і відкрили грецьким військам міські ворота. Так і закінчилася ця десятирічна війна, яку описав у своїй поемі Гомер. Драконівські порядки - дуже суворі порядки. Колись був у Афінах такий правитель Драконт. Одного разу подумав він, що забагато злочинців в його державі розвелося. І видав збірник законів. Ті закони дуже суворими (за крадіжку - смерть, за святотатство - смерть і т.п.). Так і з’явився відомий вислів. 

Прийшов, побачив, переміг - вираз, який позначає швидкий та не надто складний успіх. Одного разу Цезарю довелося взяти участь в битві з понтійським царем Фарнаком, де він дуже швидко і ефектно переміг. Після цього Цезар написав звіт у Сенат (за іншою версією, лист другові Амніцію), де було тільки три слова - "Veni, vidi, vici", що в перекладі з латинської і означає "Прийшов, побачив, переміг". Лавровий вінок - символ слави та перемоги. В Греції існував звичай увінчувати переможців різних змагань вінком із лавру, вважалося, що це - символ бога Аполлона. Ганнібалова клятва - рішучість боротися до кінця. Батько відомого карфагенського полководця Ганнібала Гамількар був правителем Карфагену. Він боровся проти Риму, брав участь у першій Пунічній війні. Коли Ганнібал був маленьким, він дав батькові клятву все життя зберегти ненависть до Риму, і залишився вірний клятві. «Піррова перемога» — перемога, яка дістається дуже великою ціною; або перемога, рівносильна поразці. Своїм походженням цей вираз завдячує битві при Аускулі 279 року до н. е. Тоді епірська армія царя Пірра протягом двох днів вела наступ на війська римлян і зломила їхній опір, але втрати були настільки великі, що Пірр зауважив: «Ще одна така перемога і я залишуся без війська». Аріаднина нитка, нитка Аріадни За грецькою міфологією Аріадна — донька царя Криту Міноса і Пасіфаї. Колі на острів Крит з Афін разом із хлопцями, приреченими на поживу Мінотаврові, прибув царевич Тесей, Аріадна закохалася у нього. Мінотавр знаходився у Лабіринті — палаці з такою кількістю переходів, що із нього було неможливо вибратися. Аріадна дала Тесею клубок ниток, які він розмотував, входячи до Лабіринту. Вбивши Мінотавра, Тесей вибрався з Лабіринту за допомогою розмотаної нитки (Овідій, Метаморфози). У переносному розумінні нитка Аріадни — шляховказівна нитка, можливість, що допомагає вийти із скрутного положення. Вавілонська вежа
Вираз походить з біблійського міфу про те, як люди намагалися побудувати у Вавілоні вежу, що сягала б неба. Розгніваний таким зухвальством, бог змішав мови будівників, вони перестали розуміти один одного, і будівництво невдовзі було припинене (Буття 11:1-9). Вживається на означення справи, яка ніколи не буде завершена. 


Валтасарів бенкет Великі багатства зібрали у Вавилоні його царі. Нікого не боялася могутня держава Вавилонія. І не помічав останній вавілонський цар Валтасар, як міцніла сусідня Персія. Свавільний Валтасар не зважав ні на жерців, ні на купців, до порад яких прислухалися його попередники. Дні і ночі бенкетував він у своєму палаці, забувши про державні справи. Тим часом військо персів підійшло до мурів Вавилона. І от уночі, розповідає легенда, напівп'яний Валтасар і його вельможі побачили на стіні великого залу руку, яка напи­сала вогненними буквами слова: «Пораховано, зважено й віддано персам». Це був останній бенкет Валтасара. Тієї ж ночі жерці відчинили ворогам брами Вавилона, а вранці Валтасара знайшли мертвого в його палаці. Ось чому вислів «Валтасарів бенкет» означає: веселе, легковажне життя перед великим лихом. Авгієві стайні 
Вперше згадуються старогрецьким істориком Діодором Сіцілійським (І ст. до н. е.), який викладає міф про Авгія – царя Еліди, сина бога сонця Геліоса. Авгій мав кілька тисяч голів худоби, стійла якої не чистилися протягом З0 років. Геракл, перепинивши течію річки Алфей, спрямував її на стайні, що були очищені в такий спосіб за один день. Це був сьомий подвиг Геракла. У переносному значенні вираз стали вживати ще античні письменники (Сенека, Лукіан та ін.), характеризуючи безладдя, запущені справи. Йти до Каносси
Означає каятися, принижуватися, йти до свого найлютішого ворога, який переміг. Вислів виник у зв'язку з незвичайним завершенням тривалої політичної боротьби німецького імператора Генріха IV (1056 - 1106 рр.) з Папою Григорієм VII (1073 - 1085 рр.). Будучи проклятим Папою за непокору, Генріх взимку 1077 р. пішов пішки до Каносси, де тоді знаходився Папа, щоб покаятися.
 

«Дари данайців» –  подарунок із підступним наміром, який може спричинити загибель того, хто його отримав. Данайці (грец. Danaoi) — давня назва грецького племені, яке заселяло Арголіду. У гомерівському епосі («Іліаді») данайці в союзі з іншими племенами — учасники Троянської війни (XIII ст. до н. е.), які впродовж десяти років не могли здобути Трою штурмом, але захопили хитрістю, тимчасово знявши облогу і залишивши біля стін Трої дерев'яного коня, як символ закінчення війни. Усередині коня знаходився один із ватажків греків Одіссей з найкращими воїнами. Незважаючи на попередження Лаокоона: «Боюся данайців, навіть тих, що дари приносять», та застереження провидиці Кассандри, троянці втягнули коня в місто. Уночі данайці вийшли з коня, відчинили браму своїм воїнам, захопили й зруйнували Трою.

«Іду на ви» — походить від легендарного виразу князя Святослава Ігоревича ( 955-972), який, за словами літописця Нестора, («посылаше къ странамъ глаголя: хочю на вы ити») посилав гінців в інші землі, кажучи: "Іду на ви". Значення: оголошувати війну, йти проти ворога.

"Буря в склянці води" –  вираз, який належить французькому письменникові і філософу Ш.-Л. Монтеск'є (1689-1755). Цими словами він характеризував політичні події в карликовій республіці Сан-Маріно. Подібні вирази ("буря в ложці", "гроза з корита") зустрічаються і в античних авторів (Афіней, Ціцерон). Значення цього вислову: велике хвилювання з незначного приводу, дрібні події, які штучно роздуваються.
"Адміральська година" - вислів, який пішов з часів Петра I, коли засідання адміралтейств-колегій закінчувались об 11 годині ранку і наставав час обіду. Об 11 годині у Петра I була обідня перерва. Вислів "адміральська година" увійшов у широкий вжиток після того, як починаючи з 1865 р. рівно опівдні в Петербурзі стали стріляти з гармати Адміралтейства, позначаючи точний час. Сучасне значення (жартівливе) - час випити й закусити.
"Після нас хоч потоп" – цей вислів приписують французькому королю Людовіку XV, але мемуаристи стверджують, що він належить фаворитці цього короля маркізі де Помпадур. Вона сказала це в 1757 р., щоб заспокоїти короля, засмученого поразкою французьких військ біля Росбаху. Можливо, ця фраза - алюзія на вірш невідомого грецького поета, що його часто цитували Цицерон та Сенека: "Після моєї смерті нехай світ у вогнищі загине". За часів свого правління Людовік XV (1715 - 1774) та його оточення вели розкішний спосіб життя. Вони витрачали гроші казни, використовуючи їх для власних розваг: купували коштовний одяг, влаштовували бали, будували палаци. Людовік XV мало приділяв уваги державним справам, віддаючи перевагу розвагам. Народ Франції, на його думку, існував лише для того, щоб задовольняти бажання й примхи короля. Версаль продовжував веселитись. Гроші текли без обліку, хоч вибивати їх з народу ставало дедалі важче. Також вважається що за цих обставин Людовік XV заявив: "На наш вік вистачить", а потім додав і слова: "Після нас хоч потоп".

"Від великого до смішного один крок" –  першоджерелом цього вислову є слова французького письменника Ж.-Ф.Мармонтеля (1723-1799): "Взагалі усе смішне стикається з великим". Цю фразу часто любив повторювати Наполеон під час втечі з Росії в грудні 1812 року французькому послу у Варшаві де Прадту, про що останній згадує в своїй книзі "Історія посольства у Велике герцогство Варшавське" (1816). Біограф Наполеона де Ремюза в своїх мемуарах свідчить, що цю фразу Наполеон промовляв і раніше.

"Альма-матер" –  університет, навчальний заклад, в якому навчався. Буквальний переклад з латини "годувальниця" ("alma" - та, що годує, "mater" –  мати). Ще з часів Давнього Риму студенти стали називати так свої навчальні заклади. Так вони їх називають і зараз. Цей же вислів вживається і в англійській мові.

"Яблуко розбрату". У грецькій міфології яблуко розбрату –  золоте яблуко з написом самим «прекрасним», яке підкинула богиня розбрату Еріда трьом богиням: Гері, Афіні і Афродіті. Смертний юнак Паріс повинен був присудити яблуко найдостойнішій («суд Паріса»). Гера пообіцяла Парісу влада і багатство, Афіна –  мудрість і військову славу, а Афродіта –  віддати в дружини найкрасивішу жінку. І Паріс визнав найпрекраснішою із богинь Афродіту. Виконуючи свою обіцянку, богиня допомогла Парісу викрасти найкрасивішу із смертних жінок –  Єлену. З цього викрадення розпочалася Троянська війна. Вираз «яблуко розбрату» означає: причина суперечки, розбрату.

"Цирцея" – чарівниця з острова Ея, що обернула у свиней супутників Одіссея, а його самого утримувала на своєму острові впродовж року. У переносному розумінні — підступний спокусник.

Що дозволено Юпітеру, не дозволено бику. За старогрецьким міфом, Юпітеру сподобалась донька фінікійського царя Європа. Юпітер перетворився на бика і викрав її. Quod licet Jovi, non licet bovi – прислів’я говорить про нескромну або безпідставну претензію.

"Циклопи. Циклопічні будівлі". У грецькій міфології Циклопи –  три одноокі велетні. Їм приписували будівництво велетенських будівель. Звідси «Циклоп» вживається в значенні одноокий. «Циклопічна споруда» –  величезні, велетенські будівлі.


"Химера" У грецькій міфології Химера – чудовисько з головою і шиєю лева, тулубом кози і хвостом дракона. Алегорично химера – щось нереальне, нездійсненна і дивна мрія.

"Фурія". У римській міфології – кожна із трьох Богинь помсти (у грецькій міфології Еринії). Есхіл, який вивів Ериній на сцену, зображував їх огидними старими зі зміями замість волосся, з налитими кров’ю очима, з висунутими язиками і вискаленими зубами. Переносно – зла, сварлива жінка.

"Цербер". У грецькій і римській міфології Цербер –  жахливий трьохголовий пес зі зміїним хвостом, який охороняє вхід в підземне царство. Звідси слово «цербер» вживається в значенні: злий, лютий наглядач.
"Фортуна. Колесо Фортуни". Фортуна – в римській міфології Богиня сліпого випадку, щастя і нещастя. Вона зображувалася з пов’язкою на очах, що стоїть на кулі або колесі і тримає в одній руці кермо, а в іншій – ріг достатку. Кермо вказувало на те, що фортуна управляє долею людини, ріг достатку — на благополуччя, достаток, який вона може подарувати, а куля або колесо підкреслювали її постійну мінливість. Ім’я її і вираз «колесо Фортуни» вживається в значенні: випадок, сліпе щастя.