УРОК ПАМ’ЯТІ ТРАГЕДІЇ БАБИНОГО ЯРУ
ТА «БАБИНИХ ЯРІВ» УКРАЇНИ

Мета: розкрити суть трагедії в Бабиному Яру, її вплив на долю людства, на. історичну пам'ять сучасників, викрити людиноненависницьку політику нацизму;

               формувати в учнів усвідомлення того, що мир, життя і злагода людей  -  найвищі цінності на землі;

               виховувати учнів у дусі патріотизму, національної свідомості та  гідності.

Вступне слово  вчителя:

Учні переглядають відео

• Які почуття у Вас викликав відео фрагмент?
• Що Ви знаєте про ці події?

Наш урок присвячено трагічній пам 'яті Бабиного Яру. Кожного проводяться уроки пам 'яті. У цей день 1941 року нацисти знищили в Києві національностей. Усі 778 днів німецької окупації в Києві тривали розстріли і трагедії. Але це не тільки трагедія минулої війни, це урок на майбутнє, щоб зберегти мир і запобігти насильству.

Великий Боже, ми з твоєї згоди

Проходимо дорогу в Бабин Яр,

Де смертю ти поєднуєш народи.

Щоб зберегти життя й свободи дар.

Втіши плачі і зойки в тьмі глибокій,

Серця розбиті ласкою вгорни.

Даруй святому праху вічний спокій,

Благословенні, непробудні сни!

Ведучий. Бабиним Яром називали кручі на околицях міста. Одні казали, що тут колись правив воєвода Бабій, тому за його прізвищем назвали яр; інші свідчили, що до 1917 року там стояв маєток поміщика за прізвиськом Баба; треті вважають, що яр одержав назву тому, що жінки збирали там дрова та гриби. Ширина ярів доходила до 300, глибина до 50 метрів, довжина ярів досягала 3,5 кілометра. Саме це місце нацисти вирішили використати для своїх злочинів.

Ведуча. 19 вересня 1941 року після 78 днів оборони радянські війська залишили Київ. У цей же день німецькі війська вступили в місто.

Ведучий. Смерть і насильство приніс німецький «новий порядок». Першими жертвами Бабиного Яру стали київські підпільники і цигани, - їх знищили вже 20 вересня. А, починаючи з 22 вересня, до страшних ярів потяглися машини з єврейський населенням. 28 вересня в місті з 'явились оголошення, які наказували всім євреям міста негайно прийти до Лук 'янівського цвинтаря.

Багато хто здогадувався, що Бабин Яр - це смерть. 29 вересня 1941 року десятки тисяч киян вирушили у свою останню путь.

Звучить пісня О. Розенбаума «Долгая дорога лета».

Ведуча. Ті, хто прийшли до Бабиного Яру, вже ніколи не повернулися. Десятки тисяч людей було розстріляно з 29 вересня 1941 року по 2 жовтня 1941 року.

Звичайний яр, брудний і неохайний,

Тремтливі віти двох блідих осик.

Ні, це не тиша... незгасимий крик.

Блищить на мокрій ткані крутоярів

Розбите скло старечих окулярів

І дотліває кинутий набік

Закривлений дитячий черевик.

Могильний вітер з тих ярів повіяв,

Чад смертних вогнищ, піт дрімучих згар.

Дивися Київ, гнівнолиций Київ,

Як полум 'ям метався Бабин Яр.

За пломінь цей не може буть покути,

За погар цей нема ще міри мсти.

 Будь проклят той, хто зважиться забути!

 Будь проклят той, хто скаже нам: прости!

• учень                          БАБИН ЯР /невеличка інсценізація/
• 
  Позаду них - страшна безодня ями,
  Попереду - несамовита лють...
  Маленький хлопчик прикипів до мами:
  -Нас не уб"ють, матусю? Не уб"ють?
  -Не бійся, синку. Пригорнись до неньки.
  На тебе зійде Божа благодать!
  Тебе не вб"ють, бо ти ж іще маленький,
  А діток навіть звірі не їдять...
  Від залпу листя аж затріпотіло,
  Птахи сполохано рвонулися увись...
  Синочка мати затулила тілом.
  Убили всіх , а він живим лишивсь.
  Та знов смерть дивиться крізь дула автоматів.
  Чому ж така незрозуміла злість?
  І він на пальчиках показує солдатам:
  -Мені ж шість рочків, всього тільки шість...
  Мій хлопчику! Надіявсь ти на диво.
  Ти вірив у всесильність доброти...
  Дощ моросив над містом сиротливо, -
  То плакав світ,
  То світ просив:
  -Прости.

 Боже, ти створив людину,

Дух вселив у темну глину -

Для добра й святого чину.

Людству дав ти в нагороду

     Власну мудрість, власну вроду,

Заповів братерство й згоду.

                                                Чом же ми, твої творіння,

Певні смертного терпіння,

                                                В землю вбиті, мов каміння?!

                                                Та невже твою подобу

Мали й ті, що нас до гробу

Поскидали, мов худобу!?

Не над нашою судьбою,

Не над людською ганьбою —

Зглянься, Боже, над собою!

Зглянься над самим собою!

учень                 Похилений вітром осіннім .Над Бабиним Яром стою. Отця сивобородого бачу,

І брата, і матір свою.

Не тут вони тяжко вмирали,

Не тут вони зморені сплять.

Та їхні молитви й благання

В деревах десь тут шелестять.

Тут Київ та рід мій козацький,

                                              Тут наша свобода в крові.

Над братнім усопшим народом

Ми молимось мертві й живі.

Я бачу — то мамині сльози

Блискочуть на хвилях Дніпра.

                               Я знаю - моя Україна!

                                    Воскресне на поклик добра!

Ведучий. Восени 1943 року війська 1-го Українського фронту почали форсування Дніпра. Гітлерівці чинили шалений опір, але їх оборонну лінію «Східний вал» було прорвано. У битві за Дніпро і визволення Києва прославилися воїни багатьох національностей. Звання Героя Радянського Союзу одержали представники 41 національності. Серед них 1 838 росіян, 434 українців, 49 татар, 47 білорусів, 31 єврей, 28 казахів, 27 узбеків, 26 мордвин, 22 башкири, 19 грузин, 15 вірмен, 13 чувашів, 7 осетин і 49 воїнів інших національностей.

Ведуча.  б листопада 1943 року багатостраждальний Київ визволено від нацистських загарбників.

Розорене, змучене, але не поставлене на коліна місто зустрічало своїх визволителів. У ті дні Павло Тичина писав:

Ти - наша честь, і гордість., і краса.

Як голуб  -  ніжний, гострий, як коса.

Ти — наша слава, помста за руїни,

Ти - невмируще серце України.

Ведучий. Пройдуть роки, але ніколи не забудуться злочини нацистського «нового порядку»: страхіття гітлерівських концтаборів, масових розстрілів, душогубок, убивств.

Якби фашисти не були розбиті

Могутнім залпом наших батарей,

Чи міг би залишитися на світі

Незнищеним хоча б один єврей?

То в кожнім - іудейськім поколінні

Нехай звучить молитва на устах

Про тих, які зуміли у Берліні

Повергнути знеславлений рейхстаг.

А. Кацнельсон

Ведуча.  Довгі роки тоталітарної системи замовчувалися правда, про трагедію Бабиного Яру. На місцях масових розстрілів і катувань за наказом чиновників виросли житловий масив та парк відпочинку.

Майже ЗО років чекав свого часу пам'ятник жертвам і Бабиному Ярі. Навколо Бабиного Яру було створено чимало міфів, побудованих на напівправді чи неправді. І тільки із здобуттям Україною незалежності велика київська трагедія стала відома широкому загалу. Поетеса Ліна Костенко писала:

Гілку показали на вербі.

Широко руками розвели.

Кажуть люди: десь тут у долині

                                             Всі живцем закопані були.

                                             Тут Одарка, невсипуща мати,                                 

Миротворця дитячих чвар.

Тут Лаврін, прислів 'ями багатий,

І Кривенко, сивий чоботар.

Тут Юрко і чорноока Хана,

Всі малі товариші мої.

Тут земля, а в ній глибока рана,

Не чіпайте, боляче землі.

Ведучий. Для багатьох народів незалежна Україна стала батьківщиною. Мир і злагода — це головне, що нам потрібно сьогодні. Пам 'ятаючи про трагедію минулої війни, ми з надією дивимося в майбутнє і віримо в нашу державу.

                                      Народе, що дав геніїв великих,

                                    Народе, що несеш із світових глибин

      Високий чесний дух серед обмовин диких,

                                      Низький тобі уклін!

                                    Нас хліб живив один, одні поїли води,

Ділили, як брати, ми радість і печаль.

І нам за землю цю, за цвіт її свободи

 Життя віддать не жаль.

  Нас не зломать повік, бо ми не поодинці,

А попліч ідемо крізь темряву негод...

Не умирать, а жить, євреї, українці!

Нехай живе народ!

М. Рильський

Виконується Гімн України.